Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСр, 23.05.2018, 07:16

Вельбівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ

 

 


Матеріал взятий тут Поради батькам майбутніх першокласників

10 порад від маленьких дітей!


Пам'ятки для батьків учнів Вельбівської ЗОШ І-ІІ ст.

Мобільні телефони в нашому житті!


 

 

Для Вас, Батьки! 

Ваша власна поведінка - найвирішальніша річ.

Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді,

коли з нею розмовляєте чи караєте її.

Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя,

навіть тоді, коли Вас немає вдома.

 

 



 

Важлива інформація щодо захисту прав неповнолітніх 

(посадова особа та контактні телефони співробітника сектору кримінальної міліції у справах дітей Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області знаходиться нижче).

 

Гадяцький  РВ УМВС України в Полтавській області

Адреса: м. Гадяч вул.. Гетьманська,10

Тел. чергової частини: 2-28-00

М.т. 0666357861

Електронна пошта: kmsn.gadyach@mail.ru

№ кабінету співробітника СКМСД – 18

Оперуповноважений СКМСД старший лейтенант міліції

Дубницький  Сергій  Анатолійович 

 




А.С. Макаренко
Любіть дитину не за те, що вона розумна і красива, а лише за те, що вона ваша рідна дитина.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.
Ви - перший друг і порадник дитини.

 


 

Діти вчаться у життя
Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють - вона стає замкнутою.
Якщо дитина зростає у докорах - вона починає жити у почутті провини.
Якщо дитина зростає у терпимості - вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі
.

Якої думки діти?


Послухаємо голос дитячого серця.

Це меморандум дитини, своєрідний

дипломатичний документ з викладенням

поглядів на батьківську любов. Те, ще
треба пам'ятати,

МЕМОРАНДУМ ДИТИНИ
Не псуй мене. Я прекрасно знаю, що мені зовсім не потрібне усе, про що я прошу. Я просто перевіряю тебе.
Не бійся бути твердим зі мною. Це краще. Це надає мені упевненості.
Не застосовуй до мене сили. Не вчи мене тому, що сила найголовніше в світі. Краще, якщо ти мене просто переконаєш.
Не будь непослідовним. Це бентежить мене та примушує намагатися уникати робити те, що мені під силу.
Не обіцяй. Ти, можливо, не зумієш дотриматися своєї обіцянки. Це послабить мою віру в тебе.
Не реагуй на мої провокації, коли я щось кажу або роблю для того, щоб завдати тобі прикрості. Інакше я прагнутиму одержати все нові і нові "перемоги".
Не дуже засмучуйся, коли я скажу тобі: "Я тебе ненавиджу!". Насправді я не маю цього на увазі, а хочу, щоб ти пожалкував про те, що ти мені зробив.
Не змушуй мене почуватися менш дорослим, тому що я надолужу "дорослою" поведінкою.
Не роби за мене того, що я можу зробити сам. Не змушуй мене почуватися немовлям, тому що я буду постійно вимагати твоєї допомоги.
Не звертай багато уваги на мої "погані звички". Це тільки заохочує мене дотримуватися них.
Не виправляй мене перед людьми. Я скоріше послухаю тебе, якщо поговориш зі мною без свідків.
Не намагайся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. В цей час я чомусь не добре чую, а слухаюсь, навіть, ще гірше. Я зроблю те, що ти вимагав, але давай поговоримо про це пізніше.
Не намагайся читати мені проповіді. Ти б здивувався, якби дізнався, як добре я усвідомлюю, що є погане, а що добре.
Не змушуй мене почуватися так, ніби мої помилки - це гріхи. Я повинен вчитися робити помилки без почуття, що я сам поганий.
Не чіпляйся до мене. Або я буду захищатися і оглухну.
Не вимагай пояснень моєї поганої поведінки. Іноді я дійсно не знаю, чому я це зробив.
Не випробовуй занадто мою чесність. Мене легко настрахати, щоб сказав неправду.
Не забувай, що я люблю експериментувати. Я вчусь не цьому, тому я прошу змиритися з цим.
Не захищай мене від наслідків моєї поведінки. Я повинен вчитися із досвіду.
Не помічай занадто мої маленькі хвороби. Я можу навчитися насолоджуватися моїм поганим здоров'ям, якщо це привертає до мене багато уваги.
Не відштовхуй мене, коли я задаю чесні запитання. Інакше ти побачиш, як я перестану запитувати і шукатиму цікаву мені інформацію хтозна де.
Ніколи не натякай на те, що ти бездоганний і непогрішимий. Це надто багато вимагатиме від мене.
Не жалкуй, що ми небагато часу проводимо разом. Головне те, як ми його провели.
Не дозволяй, щоб мої страхи стривожили тебе. Тоді я ще більше боятимусь. Демонструй мені свою сміливість.
Не забувай, що я не можу жити без доброго розуміння та заохочення. Чесно зароблене вітальне схвалення іноді забувається, а ось лайка - ніколи.
Стався до мене так, як ти ставишся до своїх друзів, тоді я буду твоїм другом. Пам'ятай, я більше навчуся з прикладу, а не з критики.
І, крім того, я тебе так люблю! Люби мене теж...

Практикум для батьків


v Запитайте себе, як бути вашою дитиною? Поставте себе на місце вашої дитини або ваших дітей і потім оцініть себе як матір/батька.

v Назвіть ваші сильні та слабкі сторони.

v Що ви робите добре, а що погано? Що із зробленого вами стає причиною ваших конфліктів із дитиною?

v Запитайте в дитини, що, на її думку, ви могли б зробити, аби стати кращими батьками?

v Запитайте, що з того, що робите, їй не подобається. Уважно прислухайтеся до її відповідей і спостережень. Не перебивайте, не пояснюйте, не захищайтеся. Робіть паузу перед тим, як відповідати.

v Задавайте питання для уточнення, кажучи "що ти маєш на увазі?". Перекажіть це своїми словами і поверніться назад.

v Нарешті, пообіцяйте працювати над тим, про що дитина вам сказала. Слова без дії не заслуговують на довіру.

ТЕКСТ ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

щодо запобігання невиробничому травматизму серед дітей

За статистикою, в нашій країні в мирний час внаслідок нещасних випадків щодня гине 3 дитини!

Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека. Незабаром канікули. На жаль, вони не проходять без прикрих випадків(пожежі, утоплення) з вини дитини.

Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки — першопричини сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти і тій чи іншій ситуації.



Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!
 

Пам'ятайте у спілкуванні з своїми дітьми:



• Радійте вашому синові, доньці.

• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

• Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

• У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

• Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.

• Розмовляйте чітко, ясно.

• Будьте терпелячими.

• Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.


Пам'ятка батькам п'ятикласника

• У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

• У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

• Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

• Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

• Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

• Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.


• Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

• Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

• Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

• Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

• Умійте ставити себе на місце дитини.

• Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.



 

Поради батькам учнів 1-4 класів

Щоб уберегти Вас від деяких, на жаль дуже поширених помилок, ми хочемо запропонувати Вам кілька порад. Прочитавши їх, подумайте, які для Вас і Вашої родини найбільш актуальні. Спробуйте виконувати хоча б їх. Якщо Вам вдасться розумно організувати життя Вашої дитини, це полегшить Вам взаємне пізнання, вбереже від багатьох неприємностей у майбутньому і подарує години спілкування з близькою людиною. Отже, деякі практичні рекомендації.

1. Будіть свою дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити Вашу посмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо вчора попереджали.

2. Не квапте. Уміння розраховувати час – Ваша задача, і якщо Вам це погано вдається, це не провина дитини.

3. Не відправляйте дитину в школу без сніданку: до шкільного сніданку їй доведеться багато попрацювати.

4. У жодному разі не прощайтеся, попереджаючи: «дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» і т. ін. Побажайте дитині удачі, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів – у неї попереду важкий день.

5. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину після школи спокійно, не ставте їй тисячу питань, дайте розслабитися. Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо прагне поділитися чимось, не ігноруйте, не баріться, послухайте – це не займе багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість сама.

7. Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати прочухана, постарайтеся, щоб Ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. До речі, завжди не зайве вислухати «обидві сторони» і не поспішати з висновками.

8. Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно дві, три години відпочинку (а в першому класі добре б години півтори поспати) для відновлення сил. Найкращий час для приготування уроків з 15 – ої до 17 – ої години.

9. Не змушуйте робити всі уроки в один присід, після 15 – 20 хвилин занять необхідні 10 – 15 хвилинні «перерви». Краще, якщо вони будуть рухливими.

10. Під час приготування уроків не сидіть «над душею». Дайте дитині можливість працювати самій. Але вже якщо потрібна Ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка («не хвилюйся, все вийде», «розберімося разом», «я тобі допоможу»), похвала (навіть якщо не дуже виходить).

11. У спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: «якщо ти зробиш, то…», деколи умови стають нездійсненними незалежно від дитини і Ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

12. Знайдіть протягом дня бодай півгодини, коли Ви будете належати тільки дитині, не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент важливіше всього її справи, турботи, радості і невдачі.

13. Виробіть єдину тактику спілкування всіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без дитини. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом. Не вважайте зайвою літературу для батьків, там Ви знайдете багато корисного.

14. Пам'ятайте, що протягом навчального є критичні періоди, коли вчитися складніше, швидше настає стомлення, знижена працездатність. Це:

перші 4 – 6 тижнів для першокласників;

3 – 4 тижні для учнів 2 – 4 класів;

кінець другої чверті;

перший тиждень після зимових канікул;

середина третьої чверті.

У ці періоди слід бути особливо уважними до стану дитини.

15. Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, погане почування. Найчастіше це об'єктивні показники труднощів навчання.

16. Врахуйте, що навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо «ти вже великий» 7 – 8 річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкаве прогладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напруження, що накопичилося за день, спокійно заснути. Намагайтеся не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати завтрашню контрольну і т.ін.

Завтра новий день, і Ви повинні зробити все, щоби він був спокійним, гарним і радісним. Трошки напружившись, можна прожити його без нервування і нотацій.

Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими.

З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.
«П'ять шляхів до серця дитини»


Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:
1. Перед вами — діти.

2. Вони поводяться як діти.

3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.

4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунки;

• допомогу.

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо Їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли одне задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені. мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім’ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кіль кістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.
«Сходинки розуміння, або як краще любити свою дитину»

1. Значення батьків у розвитку особистості дитини переоцінити неможливо. Батьки складають перше оточення дитини, в якому вона здобуває важливий життєвий досвід, знання про себе і про світ. З батьківської подачі діти засвоюють поняття про Добро і Зло. Під впливом батьків формується основна структура особистості — система уявлень і ставлень до «Я» (себе), до людей, до світу, яка багато в чому визначає характер і поведінку людини.

Ставлення матері до своєї дитини, ще до її появи на світ, може вплинути на майбутній розвиток особистості. Коли дитина перебуває в утробі матері, між нею і мамою існує не тільки фізіологічний, а й психологічний зв'язок. Вона відчуває стани та ставлення матері, особливо ті, що пов'язані з нею: хоче вона її чи ні, любить чи ні. Вона відчуває також настрій мами: радість, страх, тривогу тощо. Багато з того, що дитина відчуває у внутрішньоутробному стані, відображається на її розвитку. Зрозуміло, що дитина, яку хотіли і любили ще до появи на світ, поводитиметься інакше, ніж та, на яку не звертали уваги і якій уже тоді доводилося захищатися від негативного впливу батьків і оточення.

Дитина народжується беззахисною, безпорадною і залежною. У неї немає ні здатності керувати собою, ні стійкості і сили зустріти життя. Єдиним орієнтиром, необхідним для формування образу самої себе і навколишнього світу, є ставлення до неї близьких, їхні реакції на неї. Вона приймає все, що адресує їй світ — чи то усмішка, ласкаве слово, чи незадоволений погляд, докір. Оскільки маленька людина не має слів для того, щоб оформити свої переживання. Її реакції на ставлення близьких виливаються в почуттях. Ці почуття «записуються» в її внутрішньому світі, поповнюють сховище даних про себе і про світ. Переживання перших років життя накладають відбиток на все подальше життя людини.

2. Якщо спілкування з батьками має позитивний емоційний фон, дитину люблять безумовно, приймають з усіма її «плюсами» і «мінусами», вона знає і відчуває це навіть тоді, коли батьки виказують невдо волення її поведінкою чи карають. У неї закладаєтьсі почуття цінності свого «Я», упевненості в собі. Доброзичливий до неї світ вона сприймає як безпечне і стабільне місце, а людей як надійних і дбайливих, з'являється почуття довіри до оточення. Упевненість і довіра допомагають малюкові виявляти себе, .ставати самим собою. Ставши дорослою, така дитина любитиме себе та інших, житиме в злагоді з собою і світом. -

Однак батьки можуть бути емоційно холодними, відчуженими, незрілими, ве здатними на любов або такими, що не надають їй значення. Відчуження й байдужість батьків породжують у дитини відчуття нікчемності, непотрібності, меншовартості. На основі цих переживань розвивається банальна тривога — почуття безпорадності й самотності в світі, який уявляється ворожим. Це почуття порушує правильне уявлення дитини про себе, закладає основу комплексу неповноцінності. У майбутньому вона, найімовірніше, виявлятиме або агресію, ворожість, авторитарність у ставленні до оточення, або плаксивість, залежність, нерішучість, відчуженість, закритість від людей.

Є сім'ї, в яких батьки буквально «загодовують» дитину любов'ю, оточують надмірною опікою, шануванням, захопленням, виконують найме

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018